Шкільний історичний музей
Тематична екскурсія
«Вони
хотіли і хочуть відновити мир на Україні, ми хочемо розповісти про них.»
Екскурсоводи - Вишнева Лілія,учениця10 кл.,
Мазуренко Валерій,учень 9 кл.
Керівник музею - Л.В.Риженко,
вчитель історії.
Вони – це хлопці - учасники АТО: КараваєвМ., Місюкевич С.,
Вишневий М. На долю Максима, Сергія та Михайла випала патріотична, в той же час
жорстка участь у воєнних діях на Донбасі.
Хто вони? Звичайні хлопці – майже з
однаковою біографією. Вишневий Михайло, 1979року народження, після закінчення
школи навчався в Снігурівській ДОСААФ, з 1998 року служив в армії в м. Сміла
Черкаської області. Після служби працював водієм в різних установах. 24 березня
2014 року Михайло мобілізований добровольцем в частину 2024 в 79
аеромобільно-десантний батальйон водієм БТРа для участі в АТО на Донбасі.
Місюкевич Сергій (1991 року народження)
після закінчення 11 класу Киселівської ЗОШ навчався в Надбузькому професійному
аграрному ліцеї і здобув професію
соціального працівника. Проходив військову службу у військовій частині 2024 в
79 аеромобільно – десантному батальйоні. Де і залишився служити за контрактними
умовами.
З березня 2014 року приймав участь в АТО
під Луганськом, отримав поранення в боях під селом Дяково влітку 2014 року,
після чого лікувався в Миколаївському шпиталі. З вересня 2014 року знову воює
на Донбасі, відстоює незалежність України.
Караваєв Максим після закінчення 11класу
нашої школи в 2007 році навчався в
Миколаївському залізничному технікумі. По закінченню проходив службу у військовій частині 2024, 79 аеромобільно –
десантного батальйону і також продовжив
службу на контрактній умові.
В зв’язку
з анексією Криму охороняв кордон України в Херсонській області, звідки був
направлений в зону АТО на Донбас, де брав участь в боях під Мар’їнкою.
Ми сказали
звичайні хлопці, але це зовсім не так – вони герої – герої України: скромні,
мужні, незламні.
Вишневому
Михайлу в серпні місяці 2014 року Президентом України вручено «Орден за
мужність» ІІІ ступеня.
Караваєв Максим згадує: «Там під кулями, у
вогні я втрачав друзів, я дивився смерті в обличчя, я переосмислював цінності
життя.Одна була думка – скоріше обійняти бабусю, тата, маму, дружину і з ними
на кухні випити чашку гарячого чаю».
Служба Караваєва Максима та Місюкевича
Сергія в зоні АТО продовжується. Ми бажаємо їм повертатися якомога скоріше
здоровими додому. Нехай хлопці знають : вони – для нас герої!
Немає коментарів:
Дописати коментар