Проблемне навчання як складова сучасних освітніх технологій

                 У 50-х роках ХХ століття з'явився новий вид навчання, який дістав назву проблемного. Ця концепція, на думку її авторів, має компенсувати недоліки традийійного або пояснювально-ілюстративного виду навчання. Один із авторів, - В. Окунь – так визначає сутність цієї концепції: «Проблемне викладання грунтується не на передаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних та практичних проблем». Суттевою характеристикою цього викладання є дослідницька діяльність учня, яка з'являється в певній ситуації і змушує його ставити питання-проблеми, формулювати гіпотези та перевіряти їх під час розумових і практичних дій».
На сьогодні найчастіше проблемне навчання розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне одержання знань, формування розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості.

Більшість сучасних публікацій з теорії навчання пов'язані з проблемами активізації навчальної діяльності учнів. Мета активізації шляхом проблемного навчання полягає не в тому, щоб навчити учнів окремих розумових операцій, а в тому, щоб сформувати систему розумових дій, за допомогою яких учень зможе, використовуючи отримані знання, розв'язувати нестандартні, нестереотипні задачі.

Таким чином, проблемний тип навчання відрізняється від традиційного тим, що його метою є не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але власне і процесу отримання цих результатів, формування пізнавальної діяльності. Розвиток особистих здібностей учня.

Отже, у педагогічній літературі під проблемним навчанням розуміють навчально-пізнавальну діяльність учнів із засвоєнням знань та способів діяльності на основі створення і розв'язування проблемних ситуацій.

На практиці використовується кілька типів проблемних уроків:

-         уроки з окремими проблемними питаннями;

-         уроки весь хід яких посвячений розв'язанню великої загальної проблеми;

-         урок – проблемна лекція;

-         уроки  - диспути;

-         уроки – семінари.

Технологія проблемного навчання включає такі етапи діяльності:

-         створення проблемних ситуацій;

-         збирання і аналіз даних, необхідних для розв'язання проблеми, актуалізація життєвого досвіду;

-         визначення причинно – наслідкових зв'язків, формування гіпотез;

-         формулювання висновків.

Безумовно, ця концепція не вирішує всіх проблем, які виникають у навчальному процесі, але вона має суттєві переваги порівняно з пояснювально-ілюстративним типом навчання.
Основні переваги проблемного навчання полягають у тому, що воно розвиває розумові здібності учнів як суб'єктів учіння; викликає у них інтерес до навчання і відповідно сприяє виробленню мотивів і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; пробуджує їх творчі нахили; має різнобічний характер; виховує самостійність, активність і креативність учнів; сприяє формуванню всебічно розвинутої особистості, спроможної вирішувати майбутні професійні та життеві проблеми.

Зіставлення характеристик пояснювально-ілюстративного і проблемного навчання
                                    Традиційне навчання

- Навчальний матеріал подається у готовому вигляді. Педагог

основну увагу звертає на програму навчання.

-  Під час учіння виникають певні прогалини, завади та труднощі, викликані тимчасовим вилученням учня з процесу навчання.

- Темп навчання залежить від навчальної програми.

- Контороль навчальних досягнень тільки частково пов'язаний  із процесом навчання; він не є складовою цього процесу.

- Відсутність можливості досягнення учнями 100% позитивних результатів; найбільшу трудність викликає використання інформації на практиці

Основний недолік традиційного навчання – це слабка реалізація розвиткової функції навчального процесу, тому що навчальна діяльність учнів має переважно репродуктивний характер.

  Проблемне навчання

- Новий навчальний матеріал учні отримують під час вирішення теоретичних та практичних проблем.
- Під час вирішення проблеми учні долають усі труднощі, їхня активність і самостійність досягають високого рівня. Темп навчання залежить від

індивідуально-психічних якостей учнів.
- Підвищена активність учнів сприяє розвитку позитивних мотивів навчальної діяльності, зменшує необхідність формальної перевірки результатів.
- Результати навчання є достатньо високими та стійкими. Учні легше використовують отримані знання на практиці та водночас розвивають свої вміння і творчі здібності.
- Під час проблемного навчання педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності.
- Процес навчання, навчально-пізнавальна діяльність уподібнюється науковому пошукові й характеризується в поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби вирішення, експеримент, результати пошуку тощо.

                           Етапи проблемного навчання
   -  Дії суб'єкта викладання (педагога).

- Дії суб'єкта учіння (учня)

- Створення проблемної ситуації. Усвідомлення суперечностей у навчальному матеріалі, який вивчається.
 - Організація обміркування проблеми.

- Формулювання навчальної проблеми.
- Організація пошуку формулювання гіпотези.

-  Висування гіпотези, яка пояснює досліджувану навчальну проблему.
- Організації перевірки гіпотези.

-  Перевірка гіпотези шляхом експерименту, вирішення завдань, наукового пошуку.
- Організація узагальнення результатів попередніх дій і використання здобутих знань на практиці.

-  Аналіз отриманих результатів, формування висновків, використання їх у практичній діяльності.
Проблемна ситуація – це така ситуація, під час розв'язання якої суб'єктові учіння не вистачає знань і він повинен сам їх шукати.

6 правил створення проблемної ситуації:

1. Перед суб'єктами учіння слід поставити таке практичне, або теоретичне завдання, виконання якого вимагає засвоєння нових знань і опанування нових навичок і умінь.
2. Завдання має відповідати розумовим здібностям суб'єктів учіння.

3. Проблемне звдання дається до пояснення матеріалу, що вивчається.

4. Проблемними завданнями можуть бути:
• засвоєння навчального матеріалу;
• формулювання запитання, гіпотези;
• практичне завдання.
5. Одна і та сама проблема може бути створена різними типами завдань.

6. Розв'язанню дуже складної проблемної ситуації суб'єкт викладання сприяє шляхом указування суб'єкту учіння причини невиконання даного йому практичного завдання, або неможливості пояснення ним тих чи інших фактів.
Під час проведення занять можна використовувати такі рівні проблемного навчання:
• постановка проблеми та її розв'язання педагогом;
• створення проблеми педагогом та її розв'язання спільно з учнями;
• розв'язання учнями проблемних завдань, які виникають у процесі учіння;
• учні разом з педагогом визначають проблему і самостійно її розв'язують.
Проблемне навчання меє і певні недоліки. Його не завжди можна використовувати через складність матеріалу, що вивчається, непідготовленість суб'єктів навчального процесу.

Проблемне навчання як складова сучасних освітніх технологій у                    загальноосвітній школі.  Залежно від мети та задач середньої школи навчання може бути проблемним і не проблемним. Якщо перед школою ставиться задача розвитку мислення учнів, їх творчих здібностей, то педагогічно правильно організоване навчання не може бути не проблемним.

З'ясування сутності проблемності як закономірності пізнання, визначення її ролі в навчанні і введення в дидактику поняття «принцип проблемності» відкрило нові можливості для теоретичного пояснення шляху активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Принцип проблемності відображається в логіці побудови учбового процесу, в змісті матеріалу, що вивчається, в методах організації навчально-пізнавальної діяльності учнів і управління нею, в структурі уроку і формах контролю вчителя за процесом і результатом діяльністі навчання. Якщо вчитель добре засвоїть зміст і сутність теорії організації процесу проблемного навчання, оволодіє формами, методами і технічними засобами навчання і систематично творчо застосовуватиме засвоєне на практиці, то успіх прийде сам.

Урок у технології проблемного навчання виглядає як послідовність навчальних проблем, що створює вчитель. Педагог вислуховує різні точки зору, координує та спрямовує творче мислення за допомогою системи запитань, конкретно виправляє помилки, надає диференційовану допомогу, допомагає опанувати навички роботи з різними джерелами інформації.

     Існує велика кількість активних та інтерактивних технологій навчання – проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв’язання ситуаційних задач, колективно групове навчання, ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах уроку: під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої технології.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у „пробудженні свідомості”, коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний  концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням активних та інтерактивних технологій.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії критичного мислення.

Мета проблемного навчання - не тільки дати знання учням, а й показати способи їх здобування, сприяти формуванню пізнавальної самостійності учнів, розвинути в них творчі здібності. Кожний учитель біології повинен насамперед чітко усвідомити значення таких понять, як «проблема», «проблемна задача», «проблемна ситуація», «дослідницькі (пошукові) вміння».

  

Етапи розв'язання проблеми                     Форми навчальної діяльності

Усвідомлення проблеми.                           Встановлення причинно –наслідко-

Виявлення прихованого протиріччя                              вих. зв'язків

2.Формування гіпотези                                      Висунення гіпотези

3. Доведення гіпотези                                          Обгрунтування гіпотези

4.Загальний висновок                                         Встановлення причинно –

наслідкових зв'язків,

поглиблення у процесі розв'язання

проблеми

Урок у технології проблемного навчання

Етапи	Дії вчителя і учнів	Методи та засоби реалізації
Організаційний	- вчитель перевіряє підготовку учнів до заняття; - вчитель сприяє організації уваги учнів	- привітання, побажання хорошого настрою
Актуалізація опорних знань	- вчитель сприяє відтворенню знань, вмінь життєвого досвіду учнів; - вчитель перевіряє готовність учнів до сприйняття нового матеріалу	-         робота з текстом підручника; - «мозковий штурм» -         Диктант -   Короткі перевірочні роботи -Фронтальна бесіда
Зіткнення учнів з проблемою; висловленням первинних гіпотез	-         вчитель пропонує проблемну ситуації, яка може ґрунтуватися на здивуванні, або пов'язана з інтелектуальним утрудненням; -         учням пропонується суперечливі факти, теорії, точки зору; -         учні усвідомлюють сутність утруднення та шукають способи розв'язання проблеми шляхом здогадки або висунення гіпотез	-         спостереження -         досліди -         пошук фактів -         аналіз даних асоціативний ряд
Визначення теми і мети уроку	- учні за допомогою вчителя формулюють навчальну проблему та через неї тему і мету уроку	- фронтальна бесіда
Робота над гіпотезами, висловлюваннями учнів	-           -         учні збирають та аналізують дані необхідні для розв'язання проблеми; -         учитель сприяє актуалізації життєвого досвіду учнів; -         учитель спонукає учнів до висунення ідей	- робота з різними джерелами інформації; - проведення досліджень; - вивчення таблиць, схем, графіків; - перегляд відеосюжетів.
Обговорення гіпотез. Загальний висновок.	- учні визначають причинно-наслідкові зв'язки, формулюють гіпотезу; - учні з допомогою вчителя, або самостійно формулюють висновки щодо проблемного питання. запропонованого на початку уроку	- мозковий штурм; - побудова структурно-логічних схем; - спілкування «питання-відповідь»
Підсумок уроку	- вчитель проводить бесіду, підбиває підсумок уроку, коментує відповіді та роботу учнів	- Які нові знання ви отримали? - Що нового дізналися про причинно-наслідкові зв'язки, що пояснюють це явище? - Яке значення мають отримані знання? Де вони можуть бути використані?

                                 Проблемне навчання – така організація процесу навчання , в основі якого лежить створення вчителем самостійної пошукової діяльності школярів із розв'язання навчальних проблем у ході яких формується нове знання, уміння, навички та розвиваються здібності, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості.

 Майстер-клас  фрагменту  уроку з історії України 10 клас «Урок узагальнення. Україна в роки Першої світової війни. Початок Української революції»:

-         робота учнів над проблемним питанням » У чому  полягав  трагізм І світової війни для українського народу. Висловіть власне бачення значення воєн у житті суспільства.

  

Список використаних джерел

1.Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути        вчителем-майстром / Упорядники: Андреєва В.М., Григораш В.В.- Х.: Вид. Группа    «Основа», 2010.

2. Практична педагогіка. 99 схем і таблиць / Упоряд.  Наволокова Н.П.,

Андреєва В.М. – Х.: Вид. Группа «Основа», 2008.

3.  Цікава педагогічна ідея. Як зробити урок.- ( Серія «Золота

педагогічна колекція).- Х.: Вид. Группа «Основа», 2012.